Мосійчук Ігор Володимирович

Ігор Мосійчук — неоднозначна постать в українському політикумі та медіапросторі. Починаючи з активної участі в націоналістичних рухах у 1990-х, він поступово еволюціонував до суперечливого політика, журналіста та блогера.

Політична кар’єра та скандали

• Депутатство: У 2014–2019 роках був народним депутатом від Радикальної партії Олега Ляшка. Його діяльність часто супроводжувалася скандалами — від прогулів пленарних засідань до фізичних конфліктів із колегами.
• Корупція: Прокуратура звинувачувала Мосійчука в отриманні хабарів. Журналісти викривали незадекларовані статки, що суперечило його публічному образу “борця з корупцією”.

Медіапростір і дезінформація

• Дезінформація: Під час пандемії COVID-19 він поширював конспірологічні теорії про американські біолабораторії. З початком російського вторгнення у 2022 році — ретранслював тези російської пропаганди.
• TikTok: У березні 2024 року Центр протидії дезінформації вніс його TikTok-акаунт до списку сторінок, які розповсюджували російські фейки. Після блокування акаунта він створив нову сторінку, де продовжує поширювати подібний контент, зокрема критику влади, волонтерів та військових структур.
  

  Журналісти досліджували його активність, акцентуючи увагу на маніпулятивних техніках:

  • Упередженість: його публікації часто базуються на однобокій подачі інформації.
  • Фейки та маніпуляції: контент Мосійчука регулярно включає очевидні спотворення фактів.
  • Репутація: його минулі зв’язки з корупційними скандалами та російською пропагандою ставлять під сумнів його мотиви.

Ранні роки та націоналістична діяльність

Ігор Мосійчук народився 1972 року в місті Лубни на Полтавщині. У 1990 році, під час служби в Радянській армії, він заснував гурток «української націоналістичної молоді» та набив на руці тризуб на честь проголошення незалежності України. За цей вчинок його тимчасово ув’язнили на гауптвахті, що згодом стало однією з його улюблених тем для інтерв’ю.

Після повернення до цивільного життя Мосійчук відновив випуск першої україномовної газети Наддніпрянської України «Хлібороб», яка видавалася в Лубнах ще в 1905 році. У 1994 році він приєднався до націоналістичної організації УНА-УНСО, що брала активну участь у протестах проти російського впливу та у збройних конфліктах за кордоном.

Однією з яскравих сторінок його діяльності став похорон патріарха Володимира у 1995 році, коли Мосійчук разом з іншими активістами вступив у сутичку з міліцейським спецпідрозділом «Беркут», захищаючи право ховати священника в Софії Київській.

Журналістська кар’єра та опозиційна діяльність

У 2000 році Мосійчук видавав газету «Тихий жах», у якій критикував політику президента Леоніда Кучми. Згодом, у 2006 році, він відновив видання «Вечірній Васильків», яке зосереджувалося на розслідуваннях корупції у Василькові. У 2010 році його обрали депутатом Васильківської міської ради.

Арешт і ув’язнення

У серпні 2011 року Мосійчука та кількох інших активістів заарештували за підозрою у підготовці вибуху пам’ятника Леніну до 20-ї річниці незалежності України. Він стверджував, що звинувачення були сфабриковані СБУ, а його арешт — політично вмотивованим. Майже три роки він провів у Лук’янівському СІЗО. У січні 2014 року його засудили до шести років ув’язнення, але після Революції Гідності та повалення режиму Януковича Мосійчука звільнили.

Цей період його життя став підґрунтям для формування іміджу борця з системою, але надалі його діяльність супроводжувалася неоднозначними вчинками та скандалами.

У травні 2014 року Ігор Мосійчук став депутатом Київської міської ради, а вже в листопаді того ж року — народним депутатом України від Радикальної партії Олега Ляшка. Проте його робота в парламенті викликала багато запитань.

Під час своєї каденції у Верховній Раді Мосійчук пропустив понад 30% засідань, згідно з даними електронної системи реєстрації. Крім того, аналітики порталу «Слово і діло» зафіксували, що він не виконав 57% своїх обіцянок, що склало 74 невиконаних зобов’язання зі 129 задекларованих.

Звинувачення у хабарництві

Скандал навколо Мосійчука набув особливого розголосу у вересні 2015 року. Під час пленарного засідання Верховної Ради тодішній генеральний прокурор Віктор Шокін звинуватив його у хабарництві. Для підтвердження звинувачень були продемонстровані відеозаписи, на яких Мосійчук обіцяв допомогти вирішити певні питання через свої депутатські запити та звернення в обмін на фінансову винагороду.

Цей інцидент значно вплинув на репутацію політика, однак не завадив йому продовжувати політичну діяльність і залишатися впізнаваною фігурою в інформаційному просторі.

Після звинувачень у хабарництві Верховна Рада проголосувала за зняття недоторканності з Ігоря Мосійчука, дозволивши притягнути його до кримінальної відповідальності. У жовтні 2015 року Генеральна прокуратура завершила розслідування та передала справу до суду. Мосійчука заарештували, але вже за півтора року він вийшов із СІЗО, оскільки суд повернув йому депутатську недоторканність, а прокуратура закрила справу.

Порушення у деклараціях

У 2016 році журналісти виявили, що Мосійчук не задекларував будинок у Київській області, який був оформлений на його водія. Ця людина, згідно з резюме, яке вона опублікувала в інтернеті, отримувала близько 4 500 гривень на місяць, що викликало сумніви щодо можливості придбання нерухомості.

Замах біля телеканалу

У 2017 році Мосійчук постраждав унаслідок вибуху біля студії телеканалу «Еспресо». Політик заявив, що це був цілеспрямований замах саме на нього, наголошуючи: «Усі версії про те, що це не зі мною пов’язано, — це повна нісенітниця».

Політичні зміни

У 2019 році Мосійчук залишив Радикальну партію, пояснивши це тим, що «не міг іти всупереч власним переконанням». Він вирішив балотуватися до Верховної Ради як безпартійний кандидат, але пізніше зняв свою кандидатуру. За словами Мосійчука, це сталося через тиск із боку «організованого злочинного угруповання Кононенка ― Порошенка та їхніх найманих сателітів».

Ці події створили суперечливий образ політика, який часто опинявся в центрі скандалів, але зберігав свою активність у публічному просторі.

Фейки про діяльність батальйону «Азов»

У 2014 році Ігор Мосійчук став заступником командира батальйону «Азов» із питань зв’язків із громадськістю. Раніше, у 2010 році, він приєднався до Соціал-національної Асамблеї, яка згодом трансформувалася в батальйон. Також у 2011 році Мосійчук очолив пресслужбу цієї організації.

На своїй сторінці у Facebook Мосійчук активно висвітлював події на фронті та діяльність бійців «Азову». Однак його заяви неодноразово викликали скандали:

1. Дезінформація про бої в Донецьку
   У серпні 2014 року Мосійчук повідомив, що батальйони «Азов» і «Шахтар» увійшли до Донецька. Це виявилося неправдивою інформацією, і згодом заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов заявив, що через цей допис підрозділи зазнали втрат. Один із бійців «Азову» в інтерв’ю виданню «Полтавщина» підтвердив, що публікація Мосійчука спричинила загибель бійців через передчасну розголошеність.
2. Неправдиві заяви про бій під Маріуполем
   Того ж року Мосійчук написав, що під Маріуполем батальйон «Азов» веде запеклий бій із колоною з 30 російських танків, які прорвалися з Росії. Це викликало паніку, але пресслужба «Азову» швидко спростувала його слова, заявивши, що такі бої не відбувалися.

Після цих інцидентів батальйон «Азов» офіційно заявив, що Мосійчук не має доступу до оперативної інформації та не може виступати від імені підрозділу.

Висловлювання Ігоря Мосійчука про російсько-українську війну

Ігор Мосійчук неодноразово висловлювався про російське вторгнення, акцентуючи на критичних заявах проти української влади.

1. Звинувачення в адрес українського уряду
   Мосійчук вважає, що вторгнення РФ стало можливим через недоліки у діях української влади. На його думку, війни можна було уникнути дипломатичним шляхом, але уряд, за його словами, «не зробив достатньо для запобігання конфлікту». Він також заявляє, що команда президента Зеленського не готувалася до повномасштабного вторгнення і під час реалізації проєкту «Велике будівництво» «проклала дороги для окупантів у країну».
2. Спростування офіційних повідомлень
   Мосійчук часто ставить під сумнів офіційні заяви влади про обстріли, заявляючи, що його джерела повідомляють «іншу інформацію». Такі коментарі, не підкріплені доказами, нерідко стають підставою для поширення російськими пропагандистськими каналами.
3. Маніпуляції навколо Василькова
   Після ракетного обстрілу 8 липня 2024 року Мосійчук заявив, що РФ влучила у військові об’єкти у Василькові, де нібито загинули військовослужбовці. Цю заяву розтиражували російські Telegram-канали.
4. Критика влади
   Мосійчук стверджує, що президент Володимир Зеленський не має чіткого плану для завершення війни і діє в інтересах зовнішніх партнерів.
5. Сумніви у союзниках
   На думку Мосійчука, Україна не має справжніх союзників. Він звинувачує західні країни у стримуванні України від офіційного оголошення війни Росії, оскільки це зобов’язало би Захід обрати сторону конфлікту. За його словами, західні партнери лише прагнуть використати Україну, щоб «завдати шкоди Росії».
6. Візит Дмитра Кулеби до Китаю
   Дипломатичний візит українського міністра закордонних справ до Китаю Мосійчук назвав капітуляцією. Він стверджує, що під час переговорів Дмитро Кулеба нібито «співав дифірамби» китайській стороні та висловлював готовність України до перемовин із Росією.

Порівняння з іншими державами

Колишній депутат описує поточну ситуацію в Україні як перетворення країни на «прообраз КНДР і Венесуели», натякаючи на авторитаризм і економічні проблеми.

Ці заяви є частиною риторики, спрямованої на підрив довіри до чинної влади, і широко поширюються через соцмережі та новинні платформи, часто використовуються як інструмент дезінформації.