13 січня, рівно 515 років тому московський князь Васілій Іванович ІІІ анексував Псковську республіку. Це державне утворення більше двох століть було автономією у складі Новгородської республіки, а з 1348-го стало самостійним.
Новгород і Псков москва ненавиділа, бо, на відміну від неї, там правили демократичні віча і активно розвивалося літописання. Більшість місцевих людей воліли мати союзні відносини з розташованим на заході Великим князівством Литовським.
Пскову ультимативно пригрозили: якщо добровільно не приєднається до москви, приєднуватимуть силою. Щойно місто здалося, на болота відвезли дзвона, який скликав на віче і вважався місцевим символом незалежності.
З тих пір ніяких віче у Пскові більше не скликали. Усіх родовитих бояр та заможних купців одразу ж виселили. Замість них елітою зробили особисто відібраних Васілієм Івановичем московитів. Після приєднання у місті одразу ж виросли податки. Крім них ввели ще і неіснуючі до цього мита. Псков стали «доїти» по максимуму.
За мірками тогочасної москви, анексія відбулася дуже мирно і цивілізовано: менш, як за 40 років до цього сусідній Новгород вона захопила значно жорстокіше. Офіційний російський історіограф Ніколай Карамзін описав це так:
– Дим, полум’я, криваві ріки, стогін і крик не стихали від сходу до заходу сонця. Московитяни виявляли нелюдське оскаженіння: новгородські зрадники видавалися їм гіршими за татар. Не було пощади ні бідним хліборобам, ні жінкам.
Захопленим бранцям воєвода наказав відрізати носи й губи…
Одним словом, переходити під владу москви адекватні люди не хотіли іще за багато століть до нас. Агресор щоразу вмиротворював поневолених виключно своєю жорстокістю. Чим відчайдушніший опір, тим безпрецедентніша жорстокість.
Сучасні москалі і нині гордо називають себе імперцями. Їх, як і тоді, до глибини душі дратують західні цінності, освіченість і демократія Це свідчить, що росіянам анітрохи не соромно за методи їх середньовічних князів. Мирно співіснувати з такими не зможе жодна цивілізована людина. Тваринами були, тваринами лишаються. Ше й пишаються…
