На брифінгу у пресцентрі Рівне Онлайн говорили про заборону російської церкви

Чи заборонять в Україні російську церкву? Про це сьогодні під час дискусії говорили у Пресцентрі Рівне Онлайн. До участі у заході запросили всі сторони конфлікту. А це представники Української православної церкви, в минулому московського патріархару, священнослужителі православної церкви України, правознавці, науковці та народний депутат України. Дискусія вийшла гострою та результативною.

Народний депутат Верховної Ради України Олександр Аліксійчук наголосив на тому, що в першу чергу закон прийнятий для захисту національної безпеки країни.

«Він (закон) поділяється на кілька частин, – пояснює один з головних лобістів законопроєкту «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» Олександр Аліксійчук. – Одна з яких про заборону діяльності організацій, афілійованих з росією, друга частина про повернення у державну або комунальну власність майна, яким користуються ці організації або представництво самої російської православної церкви в Україні. Є ще і третя частина – це переходи з однієї релігійної організації до іншої».

Закон вступає в силу через 9 місяців після його прийняття, а процедура визначення того, що та чи інша церква підпадає під його дію, передбачає ініціювання розслідування громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування або ж органами державної влади. Саме вони можуть звернутися до Комісії з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій, яка в разі наявності ознак зв’язку з рпц передає справу до суду. І лише суд може заборонити діяльність такої організації. Але подати позов можна буде лише з 23 квітня 2025-го року.

Юрист В’ячеслав Бедикайло зазначив, що у релігійних організацій є три місяці після вступу в дію закону на те, щоб привести свої статути у відповідність до чинного законодавства. Простіше кажучи, повністю перервати зв’язок з російською федерацією.

Розглядатимуть справи у Київському апеляційному адміністративному суді. Апеляцію ж подаватимуть до Верховного Суду України.

Історик-релігієзнавець Володимир Борщевич переконаний, що російська православна церква є інструментом політики та агресії.

«Ще більшовики використовували цю церкву в зовнішньополітичних цілях, -говорить пан Борщевич. – Вони використовували її для дестабілізації ситуації, для провокацій, і є маса прикладів, коли під виглядом священників з більшовицької Росії в Польщу переходили агенти, диверсанти».

Благочинний церков на Острожчині Олександр Максимюк, який представляв на пресконференції Українську православну церкву, виправдовується:

«Я хочу сказати, що ми керуємося статутом, який ще виданий до незалежності нашої держави України. Всі ми, хто до 91-го року були православними, ми народилися в українському екзархаті руської православної церкви. Це не те що історія. Це аксіома».

На запитання про те, чому у Статуті про управління УПЦ вказано, що ця церква є «незалежною в управлінні», хоча це суперечить Висновку релігієзнавчої експертизи, яку проводила Державна служба з етнополітики та свободи совісті, пан Максимюк відповів:

«Я вам іще раз авторитетно і в такий дійсно непростий час скажу, що ми маємо українську православну церкву, яка має грамоту від патріарха Алексія II від 27 жовтня 1990 року».

Вивчивши вищевказаний документ, ми знайшли такий абзац (наводимо цитату мовою оригіналу):

«Украинская Православная Церковь, соединенная через нашу Русскую Православную Церковь с Единой Святой Соборной и Апостольской Церковью, без соборного решения всей Православной Кафолической Полноты да не изменяет у себя ничего, что касается догматов веры и святых канонов».

Процитувавши цей фрагмент Грамоти, ми запитали у Олександра Максимюка, чи саме це не є доказом зв’язку з російською церквою? Але прямої відповіді так і не отримали.

«На цій грамоті Алексія поставити, грубо кажучи, хрест і забути, що вона така є в їхньому статуті, – вважає секретар Рівненської єпархії ПЦУ Петро Мартинюк. – Не посилатися на неї, як на образливу грамоту, бо вона нічого не дає. Вона дає лише певне самоуправління, адміністрування, але духовної незалежності вона не дає».

Михайло Симонович, настоятель парафії Преподобного Сергія Радонезького, яка першою у Рівному змінила конфесійну приналежність, каже, що повномасштабна війна стала каталізатором переходу.

«Перехід відбувся буквально за якихось 5 хвилин, – розповідає Михайло Симонович. – Було оголошення, що будуть збори, і перше питання, яке мені задали ще до початку зборів, було таке: це чи це моє рішення. Я сказав, це моє виважене рішення. Не можна заперечувати беззаперечні речі. Всі знають, що сталась війна, всі знають, що патріарх московський благословив братовбивчу війну, чим порушив всі 10 божих заповідей, бо війна – це найстрашніше, що може статися».

Під кінець дискусії народний обранець Олександр Аліксійчук зауважив, що не бачить причин, чому релігійні організації, які діють в Україні і мають зв’язки з росією, не можуть їх розірвати. На що представник УПЦ відповів: «Будемо надіятися, що це буде».

Нагадаємо, ми раніше розповідали про заборону рпц, будівництво храмів московського патріархату під час війни та битву за джерело Святого Миколая на Рівненщині