З 1 жовтня у Рівному скасували обмеження на кількість пільговиків у громадському транспорті. Тобто тепер немає такого: У салоні вже є 4 пільговики, по посвідченню не можна – наступний платить.
Хоч 5 пільговиків, хоч 15, усі мають право на безкоштовний проїзд, якщо належать до відповідної категорії та виконують необхідні умови. Правило діє і в комунальному, і в приватному транспорті.
І тут, щоб не було плутанини, хто саме має право на безкоштовний проїзд? У Рівному це, зокрема:
– учасники бойових дій;
– особи з інвалідністю внаслідок війни;
– один супроводжуючий особи з інвалідністю І групи внаслідок війни;
– члени сімей загиблих або померлих ветеранів війни, Захисників і Захисниць України;
– члени сімей Захисників і Захисниць, які мають статус зниклих безвісти за особливих обставин;
– члени сімей Захисників і Захисниць, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії;
– члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли або зникли безвісти під час служби;
– діти з інвалідністю до 18 років;
– діти-сироти;
– діти, позбавлені батьківського піклування.
Є й інші категорії, для яких законодавством передбачені пільги, а міські служби окремо оформлюють відповідні транспортні картки. Наприклад, у Рівному картки видають пенсіонерам за віком, студентам та учням профтехосвіти, але для студентів та учнів це саме пільгова картка з відповідними умовами, а не просто автоматично безкоштовний проїзд за студентським.
І головне: пільговий проїзд – це не подарунок від водія!!!! Якщо людина має на нього право, водій не може на власний розсуд вирішувати: сьогодні везу чи сьогодні не везу. Втім, є ще одна важлива деталь.
Пільговик має провалідувати персоналізовану транспортну картку. Це потрібно не для того, щоб з людини взяти гроші, а щоб місто бачило кількість поїздок і могло компенсувати перевізнику вартість пільгового проїзду.
Але якщо людина має право на пільгу і може підтвердити це документом, відсутність картки або якісь незрозумілі для пасажира нюанси не повинні перетворюватися на приниження чи висаджування з автобуса.
І тут ми якраз приходимо до людського фактору. Бо правила можуть бути хоч на десяти сторінках. Але якщо водій їх не знає, не хоче знати або трактує по-своєму, пасажиру від цього не легше.
Маємо дуже показовий приклад із 45-ю маршруткою. 5 жовтня у соцмережах повідомили, що водій цього «таксі» відмовив восьмирічній дівчині з інвалідністю у безкоштовному проїзді. Зі слів очевидців, вона тричі показувала посвідчення, яке підтверджує право на пільгу, але зрештою їй довелося залишити автобус.
Історією вже зацікавилося Представництво Уповноваженого Верховної Ради з прав людини на Рівненщині. Представник Омбудсмана направив лист реагування та очікує перевірки ситуації.
Водій заперечує, що виганяв дитину. Він пояснив, що просив провалідувати транспортну картку і, за його словами, сказав, що вона може їхати, але картку потрібно зробити. Насправді, тут ситуація явно не на користь водія. Хоча з іншого боку, не хочеться вірити, що водій настільки цинічний, коли побачив посвідчення в дитини – висадив її з маршрутки…
Як би там не було, остаточну оцінку цій конкретній ситуації мають дати ті, хто її перевірятиме. Але сам факт, що така ситуація взагалі виникла, показує проблему.
Бо для пасажирів це не просто «транспортне питання». Дитина з інвалідністю, яка має право на пільговий проїзд. І якщо замість нормального пояснення вона отримує конфлікт – значить, система десь не допрацювала. Отут, якраз спрацьовує і людський фактор. Не знаю, чи дійсно водій саме так і вчинив, чи зробив, так, як написав у коментарях. Але дзвіночок мега-тривожний.
І це не єдина історія. Хоча уже під іншим кутом. Ще раніше була ситуація з 38-ю маршруткою, де студент розповів, що приклав свою транспортну картку, отримав підтвердження оплати, але водій заявив, що студентська картка нібито не діє у приватній маршрутці.
У результаті пасажиру довелося заплатити ще раз. І ось тут просте питання: Ми ж для чого взагалі вводимо транспортні картки, валідатори, електронний облік і нові правила? Щоб пасажиру було простіше? Щоб місцевій владі було простіше і прозоріше? Чи щоб кожна поїздка перетворювалася на дискусію з водієм?
Бо виходить парадокс. Місто каже: З 1 жовтня обмеження на кількість пільговиків скасоване. Пасажир каже: Я маю право на пільгу. А далі починається: покажіть картку, провалідуйте її, а чому вона не працює, а у мене вже багато пільговиків, а в приватному транспорті ці правила не діють, давайте все-таки заплатите.
І людина стоїть посеред маршрутки та почувається так, ніби вона не користується своїм законним правом, а вимолює водія про послугу. Так бути не повинно. При цьому я не хочу всіх водіїв записувати в одну категорію.
Бо водій – теж людина. Він не юрист, не працівник управління транспорту і не зобов’язаний пам’ятати всі нюанси десятків законів та категорій пільговиків. Але тоді його мають нормально навчити. Перевізники повинні чітко пояснити водіям нові правила. Місто має забезпечити зрозумілу інструкцію. А пасажир має розуміти, що саме йому потрібно зробити для підтвердження поїздки.
Бо «людський фактор» може пояснити помилку.Проте, людський фактор не повинен ставати виправданням системної проблеми. Про необмежену кількість пільговиків я, до речі, розповідав ще у крайньому випуску «Вид з балкону». І там поверхнево казав з якими проблемами стикнемося внаслідок нововведення.
Дуже хочеться, щоб наступна історія про пільговий проїзд була не про конфлікт із водієм, не про дитину, яку просять вийти, і не про студента, якого змушують платити двічі. А просто про те, що людина зайшла, провалідувала картку і спокійно поїхала.
Бо, здається, саме для цього весь цей транспортний квест і затівався
Далі Буде…
Нагадаємо, нещодавно журналісти РІВНЕ ОНЛАЙН показали всохлі дерева біля Рівненської обласної бібліотеки.
