День міста Рівне: топ-факти про минуле та сьогодення обласного центру

Сьогодні у день міста Рівне, згадаємо, як невеличке поселення над Устею пройшло шлях від княжої маєтності до справжнього культурного й економічного центру Рівненщини. За століття місто неодноразово змінювало свій статус, переживало руйнування та відновлення, зберігаючи унікальну атмосферу та видатну спадщину.

День міста Рівне: як змінювалося обличчя та статус обласного центру

Чому Рівне називають Рівним? Що раніше коїлося з усім відомими міськими будівлями? Чим саме у Рівному ми просто не маємо права не пишатися?

Місто Рівне нещодавно «помолодшало» на 150 років. Ще за СРСР у 1983 році у нас відзначали 700-річчя з моменту першої згадки про битву князя Лешка Чорного під Рівним. Утім, сьогоднішні історики вважають, що та згадка навряд чи була про українське місто. Натомість не сумніваються: наступна за давниною згадка у грамоті литовського князя Свидрігайла 1434 року точно про наше Рівне. А відтак, за найсвіжішими даними, місту не 743, а лише 592 роки.

Заснування та розвиток: від князів до Магдебурзького права

На момент першої документальної згадки Рівне було розкинутою між пагорбів невеликою рівнинною територією. Тут православний шляхтич Іван Дичко розводив коней для потреб верховних князів литовських. Територія починалася приблизно там, де нині розташована алея кованих скульптур, і тяглася аж до річки Устя.

Через кілька десятиріч Дичко продав Рівне князю Семену Несвицькому. Невелике поселення почало розростатися ближче до кінця століття, коли після смерті князя сюди вирішила перебратися його дружина Марія. За її активного клопотання Рівне отримало Магдебурзьке право, яке дозволяло жителям самостійно обирати міську раду та суди, залишати в місті більшу частину зібраних податків, а також встановлювати власні правила торгівлі. Рівне жило так майже 3,5 століття, аж поки не стало частиною Російської імперії.

Доба Острозьких, Замойських та Любомирських

Після смерті Марії Рівненської місто перейшло до могутніх православних князів Острозьких. Вони почали будувати тут перші муровані споруди, і з невеликого поселення Рівне швидко перетворилося на помітний у регіоні економічний центр.

У 1621 році донька Олександра Острозького Катерина вийшла заміж за польського шляхтича Томаша Замойського. Після цього на понад три століття Рівне перетворилося на володіння католицьких князів. Більшість із них керувала містом через довірених орендарів єврейського походження. Поступово поляки та євреї стали значними групами місцевого населення, і згодом їх у Рівному проживало навіть більше, ніж українців.

Справжнім європейським містом з палацем, парком, оранжереями та навіть штучним вулканом, який імітував виверження, Рівне стало у XVIII столітті за польських магнатів Любомирських. На момент приєднання до Росії за результатами другого поділу Польщі у Рівному вже був збудований розкішний замок-палац, а також понад 700 інших споруд (серед яких православний собор, єврейська синагога та католицький костел).

У XIX столітті населення Рівного зросло після того, як у 1858 році проклали ділянку шосейної дороги Київ—Брест. Постали споруди, які функціонують і дотепер:

• Гімназія (нині — обласний краєзнавчий музей);
• Костел Святого Антонія (нині — Зал камерної та органної музики);
• Свято-Воскресенський собор;
• Пивзавод Бершльоса (нині — «Рівень»).

Період УНР, Друга світова війна та репресії

У часи національно-визвольних змагань навесні 1919 року до Рівного переїхав уряд самостійної Української Народної Республіки. Тут часто бував її очільник Симон Петлюра — місто вперше стало столицею України.

Через два роки, після радянсько-польської війни, Рівненщина майже на два десятиліття повернулася до складу Польщі. Це врятувало місцевих жителів від радянських репресій та Голодомору. Рівне стало прикордонним містом та осередком української інтелігенції, яка поширювала антирадянську пропаганду і збирала пожертви для окупованих більшовиками земляків.

Коли вторглися нацисти, вони вирішили зробити Рівне центром окупаційного Рейхскомісаріату «Україна». Канцелярію гауляйтера Еріха Коха розмістили у будівлі Рівненської гімназії (де нині діє краєзнавчий музей). На понад два роки Рівне вже вдруге стало фактичною столицею.

Саме на Рівненщині зародилася найперша Українська повстанська армія — «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця. А біля села Гурби відбулася найбільша битва УПА, де кілька тисяч повстанців успішно прорвалися через оточення чисельніших загонів НКВС.

У самому Рівному 2,5 року виходила загальноукраїнська газета «Волинь». Її редакторами у різні часи були письменник Улас Самчук та племінник Симона Петлюри Степан Скрипник, а до видання долучалися Олена Теліга, Євген Маланюк, Юрій Горліс-Горський та художник Ніл Хасевич.

Радянська доба та трансформація видатних споруд

Після укріплення радянської влади національний склад населення докорінно змінився: абсолютну більшість євреїв знищили німці, поляки виїхали до Польщі, а їхнє місце зайняли переселенці з СРСР, зокрема росіяни.

Доля видатних будівель у радянський період:

• Костел Святого Антонія: демонували старовинні шпилі з хрестами та переобладнали під кінотеатр. На Зал камерної та органної музики його перебудували вже за часів перебудови.
• Свято-Воскресенський собор: радянська влада хотіла знести споруду, але згодом облаштувала в нижньому храмі рибний склад, а у верхньому — музей космонавтики й наукового атеїзму. Лише через 30 років приміщення знову стало собором.
• Пивзавод Бершльоса: був націоналізований, а пиво з «Віденського» перейменували на «Жигулівське» (совкову назву прибрали лише після повномасштабного вторгнення 2022 року). Нещодавно поблизу пивзаводу відкрили сучасний Музей хмелярства та пивоваріння.

Сучасне Рівне та його туристичні родзинки

До головних туристичних місць сучасного Рівного належать:

• Свято-Покровський собор (один із найвищих в Україні);
• Аптека-музей №3 із збереженим інтер’єром міжвоєнних часів;
• Єдиний в Україні Музей бурштину зі шматком каменя віком понад 40 млн років;
• Рівненський зоопарк та Алея кованих скульптур поблизу Лебединого озера.

Крім того, Рівне є рекордсменом за кількістю парків, водойм та пам’ятників борцям за волю України:

• Перший у світі пам’ятник Симону Петлюрі (відкритий 25 років тому);
• Найбільший в Україні пам’ятник Уласу Самчуку;
• Єдиний у світі пам’ятник Нілу Хасевичу.

Нагадаємо, Рівненський будинок, з якого 3 роки керували Україною та Білоруссю.