З самого початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну Чехія підставила нам тверде плече допомоги. І ми дуже вдячні нашим чеським партнерам. Та вже минулого року в чеському суспільстві почало поширюватися незадоволення перебуванням українських біженців у Чехії. Чому розповсюджуються такі настрої в країні, яка має власний історичний досвід російської імперіалістичної агресії? І чи насправді українські біженці є тягарем для економіки Чеської Республіки?
Згідно даних Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на середину жовтня 2024 року 6,752 млн українців змушені були виїхати з України у зв’язку з повномасштабною війною. На території Чехії наразі перебуває понад 380 тис. наших співвітчизників.
Природні економічні чинники впливають на добробут чехів – їхні витрати на життя постійно зростають. Дослідницький інститут праці та соціальних справ (Výzkumný ústav práce a sociálních věcí) заявив, що через здорожчання газу та електроенергії особливо страждають низькодохідні домогосподарства та пенсіонери. А люди схильні за таких умов шукати винних. Ось і виходить, що 63% громадян Чехії вкрай незадоволені політичною ситуацією в країні.
Громадськість стежить за кожною кроною, яку витрачає чеський уряд, і все частіше виникають питання на кшталт «а чи не занадто багато бюджетних ресурсів дістається біженцям?». І ситуація б виглядала не такою прикрою, якби уряд Чехії вмів використовувати той арсенал незаперечних аргументів, який у нього є. Наприклад, наратив про те, що майже 70% українських переселенців взялися до роботи і майже не залежать від програм державної підтримки. Майже 60% працюючих українців займають посади, які не відповідають їхній кваліфікації. А дослідження компанії PAQ Research показує, що 40% біженців з України на тій самій професійній позиції отримують значно менші кошти, ніж їхні чеські колеги. А майже 60% біженців з України мають доходи нижче за чеську межу бідності. Інакше кажучи, наші співвітчизники працюють там і за такі гроші, де пересічний чех відмовляється працювати.
Чехія, яка любить мітинги
Ще у березні 2022 року по всій Чехії розпочалися масові мітинги, у яких взяло участь 70 тис. людей. Вони протестували проти вакцинації, енергетичної крити та, звісно, іммігрантів. Тоді у бік чеського уряду сипалися звинувачення у тому, що українським біженцям приділяється більше уваги, ніж самим чехам.
Вже у вересні того ж року десятки тисяч людей виходять на вулиці Праги, аби змусити уряд поновити газову угоду з москвою та послабити санкційний тиск на росію. А ще за місяць мітингарі протестують проти підвищення цін, НАТО та уряду, який активно підтримує Україну.
В березні 2023 року протестувальники роблять спробу прорватися до Національного музею у самісінькому серці Праги, щоб зняти з його будівлі український прапор. Поліції вдалося затримати найбільш агресивних учасників акції, серед яких були люди з нашивками ПВК «вагнер» та літерою «Z».
У Чехії доволі високий рівень інфляції. Він не є критичним, і рівень життя населення республіки залишається доволі високим. Але це однаково породжує відповідні настрої. І організатори протестних акцій успішно використовують їх, аби переконати громадськість у тому, що економічні проблеми виникають саме через війну в Україні і погіршення стосунків з росією.
Що насправді думають чехи
З 1 вересня 2024 року курс на підтримку українських біженців у Чехії дещо змінився. Так, багатьом українцям, зокрема і представникам вразливих верств, довелося виселитися з державного гуманітарного житла. На інформаційній сторінці чеського МВС для українських біженців Naši Ukrajinci було опубліковане попередження про те, що тепер таке житло буде надаватися на термін до 90 днів (раніше – 150 днів).
Хоча підтримка наших співгромадян чехами залишається доволі потужною. Дослідницький інститут STEM з’ясував, що 55% чехів виступають за продовження дозволу на перебування в країні українських біженців (проти – 16%). Ще 56% громадян Чехії підтримують і продовження прийому біженців з України (проти – 17%).
73% опитаних чехів вважають, що вони повинні полегшувати процедуру залучення українців на ринок праці Чехії. Ще 54% респондентів вважають, що тим українцям, які висловили бажання залишитися у Чехії, потрібно надати таку можливість.
Пані Оксана зі Львівщини вирішила рятувати своїх дітей у перші дні повномасштабного вторгнення росіян. Сьогодні вона проживає у Чехії з двома дітьми і розраховує виключно лише на себе. За ці три роки вона пройшла через безліч випробувань, подолала культурні та психологічні бар’єри, вивчила чеську мову, змінила декілька місць роботи і сьогодні працює у школі. На запитання про ставлення чехів до українських біженців вона відповідає, що їй пощастило потрапити в коло «хороших» чехів. Але переважна їх більшість нерідко відкрито демонструє своє незадоволення перебуванням біженців у їхній країні та навіть відверту зневагу.
«Багато чехів вважають, що не така страшна ця війна, як розповідають українці, – ділиться пані Оксана. – Крім того, дуже відчувається недоброзичливе ставлення до біженців представників української діаспори – тих, хто вже давно перебуває у Чехії. Хоча й серед тих, хто рятувався від війни, досі багато тих хто усіма правдами й неправдами продовжує «сидіти» на допомозі від чеського уряду. Я їх не можу звинувачувати, адже життя тут доволі складне. Ми тут точно не їмо мед ложками. Але є чітке розуміння, що нашим співвітчизникам в Україні ще важче. Однак біженцям доводиться займати ті ніші на ринку праці Чехії, які, так би мовити, не підходять самим чехам: як правило, це низькооплачувана некваліфікована праця. Мій приклад демонструє, що наполегливість та цілеспрямованість допомагають стати на хороші професійні позиції. Та моєї офіційної зарплати у школі вистачає лише на оплату житла, тому доводиться шукати підробіток у вільний час».
Скільки Чехія заробляє на українських біженцях
Вперше в історії Чеської Республіки кількість іноземців в країні перевищила 1 млн осіб. Для країни з населенням у 10,5 млн це неабиякий показник. Звичайно, українці, так би мовити, зробили цю «статистичну погоду». Чутливість населення до перебування в країні такої кількості іноземних громадян очікувано почала зростати. Кого-кого, а чехів точно не можна назвати ксенофобами. Причину незадоволення масового перебуванням українців у Чехії варто пошукати у тому, що чехам ніхто не пояснює контекст тієї ситуації, що склалася. У тому, що така кількість українців є економічно вигідною. І вже не потенційно в довготривалій перспективі, як це було раніше. А вже зараз. І доказом цього є цифри, які наводить чеське Міністерство праці та соціальних питань.
Протягом першого півріччя 2024 року на підтримку українських біженців було витрачено 7,3 млрд крон. За цей же період українці сплатили податків у держбюджет на суму 11,7 млрд крон. Тобто Чехія чистими заробила на українцях 4,4 млрд крон (за поточним курсом це майже $185 млн). Варто зазначити, що з кожним кварталом витрати на державну підтримку українців падають, а доходи від їхньої діяльності зростають.
У Міністерстві праці та соціальних питань розповідають, що середній показник допомоги на одного біженця складає 7336 крон (трішки більше $300). Для розуміння, ціна ліжко-місця в дешевому хостелі в середньому становить 8 тис. крон на місяць.
«Багато українців працюють у Чехії без офіційного працевлаштування. Тобто не сплачують податків. У більшості випадків це більші гроші, – розповідає пані Оксана. – Якщо б усі працювали «в білу», то дохід країни від діяльності українців був би значно вищим. Я сама утримую двох дітей, маючи гарну офіційну роботу, яка, одначе, не дозволяє розкошувати. Але крім труднощів фінансового характеру, тут є і ті проблеми, які турбують свідомих українців. Мене вражає той факт, що багато з наших на третій рік великої війни продовжують розмовляти російською. І навіть їхні діти не знають рідної мови. Тому не дивно, що чехи сприймають нас по-старому – як «русів». Тобто фактично вони не бачать різниці між нами та росіянами. Деякі наші люди хочуть настільки тут адаптуватися, що перестають ідентифікувати себе як українці. Був один випадок, коли діти почали розмовляти українською при чехах, а їхня матір каже їм, щоб не ганьбили її і розмовляли чеською. І це справді страшно. Тому наше завдання тут – довести, що ми не «вони», виховати повагу до своєї країни і залишитися тими, ким ми є – українцями».
В уряді Чехії усвідомлюють, що українці можуть стати економічним дивом для їхньої країни. Але лише у тому випадку, якщо припиниться некерована інтеграція з намаганнями заштовхнути висококваліфікованого біженця на низькокваліфіковане або взагалі некваліфіковане робоче місце. Риторика про те, що українці забирають у громадян Чехії роботу, взагалі не відповідає дійсності. Філіп Пертольд, який входить до консультативної групи Міністерства праці, говорить про те, що у Чехії вже давно відчувається суттєвий брак працівників – на ринку праці не вистачає щонайменше трьохсот тисяч людей. Українці просто заповнюють ринкові прогалини, чим напрочуд задоволений чеський бізнес.
Українські біженці продовжують займати найнижчі посади, їхній рівень життя перебуває на доволі низькому рівні, і становище українців погіршилося, коли змінилися умови надання гуманітарного житла. Але вони приносять Чехії дохід. Незважаючи на нехтування адекватними інвестиціями в соціально-трудові перспективи українців, які змушені були тікати від війни. І звичайно, біженців з України не можна розглядати лише з точки зору того внеску, який вони роблять в чеську економіку. Краще дивитися на них як учасників взаємовигідних стосунків. А ще краще, як на людей, котрі вміють адаптуватися, відповідати критеріям, які встановлює культурне середовище, і дотримуватися тих правил, які диктує саме життя.
