додому Статті Жіноче чтиво для осінніх вечорів

Жіноче чтиво для осінніх вечорів

479
0
Роман Ольги Деркачової "Коли прокинешся"

Хоча міністр охорони здоров’я Уляна Супрун переконує, що какао та книга осіннього вечора – це не єдиний варіант проведення часу, й рекомендує більше гуляти та спілкуватися, щоб уникнути депресії, проте погода все ж налаштовує саме на книжкові вечори. Вони можуть видатися як меланхолійними, мрійливими, ніжними, так і  цілком гостросюжетними, сповненими переживань та намаганням розгадати загадки минулого.

Довкола квітки цілком може розгорнутися детективна історія.

Якщо вам до вподоби детективні історії із відтінком любовних пригод, компанію вам може скласти Сара Джіо зі своїм романом «Остання камелія».

Після прочитання анотації та відгуків виникне купа питань: Чи чули колись про міжнародну квіткову мафію? Бачили, як цвіте камелія? Часто насолоджуєтеся красою й тишею природи? Знаєте, що вона любить ховати таємниці в пишноті рослинності, засипаючи минуле пісками, ховаючи його в стрімких урвищах та гірських ущелинах?Любите розгадувати таємниці минулого? А знаєте, що старовинні будинки ховають у своїх закутках не одного привида?
Відповіді на них й на тисячу інших знайдете на сторінках детективно-квітково-ароматної історії американської письменниці й журналістки, авторки бестселерів за версією «The New York Times» Сари Джіо.

У хитрому тексті спітаються події далеких 1940-х років та сучасності. Заплутаний клубок історичного полювання за особливим сортом камелії – міддлберійської рожевої  – випадає розплутувати ландшафтній дизайнерці Еддісон, котра тікаючи від страхів минулого зі США мандрує із чоловіком-письменником до старовинного маєтку із надзвичайним садом – Лівінгстон-Менор у Великобританії. Тут Еддісон мусить розбудити привидів маєтку, аби розгадати чому в різний час тут зникають жінки, хто полює за рідкісними камеліями та побороти власні страхи й перегорнути нову сторінку життя.

Читається роман легко. Сюжет доволі динамічний. Паралелі сучасності та минулого підтверджують тезу про спіральність історії.

Книга зацікавить любителів легких та стилістично гармонійних текстів із хепі-ендами в стилі Голлівуду.

«Любов сильніша болю»…?!

Якщо ж осіннього вечора захочете поміркувати про сили й слабкості любові, зануритися в психологічні підґрунтя наших вчинків, поміркувати про долю стосунків, візьміть собі в партнери Ольгу Деркачову з її романом «Коли прокинешся».

Текст можна сміливо розбирати на цитати, а навіть писати цікаві постики в соціальних мережах про всепереможну силу любові. Чи ламати шаблони й відходити від загального уявлення про те, що справжня любов має бороти всіх наших та чужих демонів. Дискусію тим точно спричините.

«Любов сильніша від болю» читаємо в романі.

Але чи завше вона готова витрачати свої сили на складні будні? Будні, в яких кожен нерозлучний зі своїми демонами: страхом, непевністю, нерішучістю? Чи й може любов бути панацеєю? Чи повинна захистити від демонів, які вириваються назовні, коли починаєш говорити?

«Хто вирішив, що «люблю» є панацеєю від усього?! Не рятує воно. Бо не можна нагидити людині, а потім просто сказати: «Я тебе люблю».

«Щасливе кохання – то спокійне кохання. Воно пахне суницями та молоком.

Справжнє кохання нагадує різдвяний ранок. Бо різдвяний ранок тихий, радісний, іскристий та урочистий».

Але чи може кохання іскрити, коли не борешся за нього, коли не борешся за себе, свої чисті й світлі думки?

У тій боротьбі й можеш перевірити, чи бува не втрапив в тенета ілюзій, чи не нафантазував собі, чого й нема. Чи не заснув, та не мариш тінями…

6-річний сон героїні роману «Коли прокинешся» Ольги Деркачової – Марти зриває маски з її оточення, наповнює життя жінки філософськими смислами, вчить чути себе й любити. Цей сон закликає читачів вдуматися,що керує нашими вчинками стосовно найближчого оточення, що визначає наше ставлення до чоловіка чи дружини, дитини, інших родичів. Чи не губимо ми себе, надміру переймаючись ставленням до них? І яка вона, та істинна дорога до себе? Мабуть, щоб навчитися йти, для того душі й приходять у світ смертних…
Героїня роману – Марта фізично вже не спить, але страхи не дають остаточно струснути решти сну й забуття, не дозволяють йти по життю легко, не лякаючись втрат та довіряти.

А скільки ж навколо тих, хто боїться жити, бо не хоче відчути! Бо відчуття – це завжди нелегка ноша.

Читайте, насолоджуйтеся і не мерзніть 😉

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here